Основне про воду

Вода являє собою своєрідний мінерал. Вона входить у склад клітин і тканин усіх тварин і рослин, забезпечує їх існування. Всі живі організми в середньому на 2/3 складаються з води. Але вона необхідна не тільки живим організмам. Вода є джерелом електричної енергії, у річках і морях вона використовується водним транспортом, необхідна для сільського господарства, для задоволення господарсько-побутових потреб населення. Без води не може існувати промисловість.

Запаси води на Землі величезні, але абсолютна їх більшість - це гіркувато-солонувата вода морів і океанів, непридатна для пиття та технічного використання. Маса прісної води становить всього 2% від її загальної кількості, а 75% цієї води зосереджено в льодовиках Антарктиди і Гренландії, тобто є важкодоступною для вживання.

Води Землі постійно знаходяться у русі, складаючи одну із оболонок планети - гідросферу, що поєднує всі вільні води незалежно від їх агрегатного стану. Гідросфера знаходиться у безпосередньому зв'яку з іншими сферами Землі: літосферою, атмосферою, біосферою.

Річкові води щорічно відновлюються, вони легкодоступні і тому найбільш придатні для використання людиною. Однак річний річковий стік складає усього 3% від загального об'єму води планети. При існуючих темпах росту споживання води ресурси прісної води, за підрахунками спеціалістів, можуть бути вичерпані уже в наступному столітті.

Загальні запаси водних ресурсів України - 94 км3 (доступні для використання - 56,2 км3). Запаси підземних вод становлять 21,4 км3. Ресурси підземних вод питної якості розподілені по території України дуже нерівномірно: місцям розташування найбільших споживачів води відповідають найменші запаси водних ресурсів (це Донбас, Крим, південні області). Основна частина водних ресурсів припадає на річковий стік, причому він на 60% зосереджений у малих річках (22 тис. річок). Головні водні артерії прісної води - ріки Дніпро і Дністер з притоками, в їх басейнах проживає 80% населення країни.

Увесь світ, та й Україна зіткнулися з проблемою виснаження запасів води, тому берегти воду та заощаджувати її запаси слід усіма можливими способами. Ознайомтеся з пропозиціями щодо водозбереження, які викладені за цим посиланням: http://ecoburougcc.org.ua/berezhemo-vodu

В нашій державі нормування якості води здійснюється за відповідними правилами і нормативними актами. У Законі про охорону навколишнього природного середовища викладені вимоги до складу і властивостей води для різних потреб народного господарства, підкреслюються принципи обов'язкового захисту всіх водокористувачів і споживачів. В додатках до Закону наводяться гранично допустимі концентрації різних забруднювачів води. Прісні води згідно з "Правилами охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами” поділяються на наступні категорії в залежності від характеру їх використання:

І – господарсько-питного постачання населення;

ІІ – культурно-побутового призначення (для спорту, купання і т.п.);

ІІІ-ІV – рибо-господарського призначення (для розведення чутливих і менш чутливих до кисню риб).

Для кожної категорії встановлені відповідні нормативи на якість води в місцях водокористування за гігієнічними показниками.

Вода, яка подається міськими централізованими водопроводами, обов`язково проходить санітарний контроль місцевими органами санітарно-епідеміологічних станцій, водоканалізаційних підприємств та інших організацій, які несуть відповідальність за водопостачання.

У першу чергу для питних потреб використовують підземну воду в такій послідовності:

напірні артезіанські води, найбільш надійно захищені з поверхні від можливих забруднень;

міжпластові безнапірні води;

грунтові води.

Якщо немає підземних джерел водопостачання, то використовують відкриті джерела води (водоймища, річки, озера, канали).

Вода джерела господарсько-питного призначення повинна мати добрі органолептичні властивості (бути прозорою, без присмаків і запахів, мати нормальну температуру), бути придатною за хімічним складом, не містити патогенних мікроорганізмів, вірусів, яєць гельмінтів.

Склад води прісноводних підземних і поверхневих джерел водопостачання має відповідати таким вимогам:

сухий залишок повинен складати не більше 1000 мг/дм3; за погодженням з органами санітарно-епідеміологічної служби / СЕС / допускається до 1500 мг/дм3 ;

концентрація сульфатів повинна бути меншою 500 мг/дм3;

концентрація хлоридів має бути не більше 350 мг/дм3;

загальна твердість повинна становити не більше 7 мг-екв/дм3, хоча за погодженнями з органами СЕС допускається до 10 мг-екв/дм3.

Концентрація хімічних не повинна перевищувати гранично-допустимих концентрацій (ГДК) для води господарсько-питного і культурно-побутового водоспоживання, а також норм радіаційної безпеки, затверджених МОЗ України.

У м. Тернополі водопостачання здійснюється із двох водозаборів: Верхньо-Івачівського та Тернопільського, які каптують підземні води верхньокрейдяних відкладень. Обидва водозабори є напірними артезіанськими, розташовані в долині р.Серет.

Вода з Тернопільського водозабору подається мешканцям центральної частини міста, усі інші п’ють воду з Верхньо-Івачівського. Внаслідок геохімічних умов формування вода в обох водозаборах має досить великий вміст заліза, через що потребує додаткового очищення. Якщо на Тернопільському водозаборі функціонують електрофільтри, які вловлюють залізо, то на Верхньо-Івачівському таких очисних споруд не збудували. Тому вода поступає в Тернопіль на так звану «станцію другого підйому» неочищеною. Тут у великих резервуарах залізний осад поступово осідає, вода стає прозорою. Для знезараження воду хлорують, і на поверхні залізовмісного осаду проходять хімічні реакції, в результаті яких можуть утворюватися хлорорганічні сполуки, які небезпечні для здоров’я та спричиняють неприємний запах. Тому все частіше мешканці для пиття та приготування їжі використовують бутильовану або джерельну воду.

Автор: Л. Качмарська

Тернопільське екологічне об’єднання «Наше місто».

Кiлькiсть переглядiв: 284

Коментарi